Особливості виконавчого провадження

Стягнення боргів виконує державна виконавча служба і з недавнього часу таким же правом наділені приватні виконавці.

Для того щоб виконавець (державний чи приватний) приступив до роботи, стягувач повинен отримати виконавчий документ встановленого зразка. Після його пред`явлення до виконання, виконавець своєю постановою відкриває виконавче провадження та розпочинає виконавчі дії, а саме: встановлює місцезнаходження боржника і об`єм його боргового зобов`язання, направляє повідомлення про необхідність виконати судове рішення, чи вчинити дії, визначені виконавчим документом, в якому вказаний відведений на цей строк. Якщо боржник не виконає припис, то виконавець буде змушений застосувати процедури примусового стягнення.

Види примусового стягнення

Перевірка виконання боржником зобов'язань накладених на нього судом чи іншими органами виконується на наступний робочий день після закінчення відведеного терміну. Якщо перевірка незадовільна, тоді виконавець негайно приступає до дій по примусовому стягненню.

До таких дій відносяться звернення стягнення:

• На майно, спочатку воно направлено на рухоме майно, після нього черговість переходить до нерухомості.
• На доходи, може бути направлено на прибуток, одержуваний від підприємницької діяльності або постійні виплати, такі як заробітна плата, пенсія, дивіденди і т.п. Таке стягнення зазвичай становить певний відсоток від одержуваного щомісячного доходу і накладається на певний термін.
• На певні предмети, які вказані в рішенні суду. Застосовується в тому випадку, якщо предметом спору є конкретне майно, наприклад коштовність або предмет мистецтва.
• Інші дії.

Під останнім слід розуміти дії, які стосуються немайнових аспектів справи. Так, наприклад мова може йти про суперечку між батьками, про надання часу для спілкування з дитиною. Або інші справи, такі як примусове виселення або вселення, відновлення на робочому місці і т.д.

Черговість стягнення

При використанні примусового стягнення майна виконавці зобов'язані дотримуватися наступної черговості, якщо вона не встановлена ​​у рішення суду. Спочатку вилучають матеріальні засоби, це заощадження в національній та іноземній валюті, які зберігаються у вигляді готівки або на банківському рахунку. Причому спочатку вилучаються гривні і якщо їх недостатньо для виконання боргового зобов'язання, то тоді настає черга іноземної валюти. Також можуть бути вилучені заощадження в цінних паперах.

Якщо матеріальних засобів недостатньо для припинення діловодства, тоді настає черга майна, спочатку рухомого, потім нерухомого. Воно може бути вилучено на тимчасове зберігання, про що складається певний акт. Житло боржника яке він використовує постійно підлягає стягненню в останню чергу.

Все вилучене майно в подальшому реалізується на аукціоні, і його вартість йде на погашення боргу і витрат по виконанню ухвали суду. Якщо виручена сума виявиться більше, ніж борг або частину вилученого майна не буде потрібно реалізовувати, то все це повертається боржникові.

При вилученні майна боржник має право звернутися до виконавця і самостійно встановити порядок відчужених матеріальних цінностей та речей. Тобто, розлучитися з тим, що йому менш дорого. Виконавець повинен погодитися з цією пропозицією, за умови, що воно не буде ускладнювати його роботу і не суперечить інтересам заявника.

Якщо боржник володіє частиною якогось майна на праві спільної власності, то на нього також можна накласти стягнення. При цьому воно поширюється тільки на частку боржника і якщо вона не виділена в натурі, то спочатку слід провести необхідні для цього процедури.

Під стягнення підпадає будь-який майна фізичної або юридичної особи, в залежності від того хто відповідач, приналежність якого встановлена ​​в рамках діловодства. Для того щоб встановити наявність майна у відповідача, виконавець має право звертатися до фіскальної службу, нотаріальні контори, дорожню інспекцію, органи місцевої влади, БТІ та інші організації і служби. Якщо боржником є ​​співробітник якогось підприємства, то виконавець звертається за місцем його роботи.

Арешт майна боржника

У ряді випадків для виконання рішення суду на власність відповідача доводиться накласти арешт. Така дія застосовується коли:

• Слід обмежити права боржника розпоряджатися майном, щоб той не міг скористатися ними для протидії виконанню судового рішення.
• Щоб забезпечити збереження майна боржника, щоб потім передати його заявнику.
• Суд ухвалив заарештувати конкретне майно, щоб забезпечити його збереження на час розгляду майнового спору.

У разі накладення арешту складається відповідний акт, який передається в службу держреєстрації для внесення змін в спеціальні бази даних. Заарештувати можуть будь-який тип майна або матеріальних цінностей, в тому числі банківські рахунки. Боржник може направити клопотання на надання йому права часткового використання арештованого майна, наприклад, проживати в квартирі, або залишення йому якихось предметів на тимчасове зберігання. Виконавець приймає рішення за такими фактами, з огляду на особливості діловодства, якщо він задовольняє прохання боржника, це зазначається в акті про застосування арешту.

У ситуації, коли відповідач володіє лише частиною арештованого майна, то обмеження накладаються тільки на його частку. Процедура повинна проводитися так, щоб не обмежувати права інших співвласників.