Про виконання рішень, за якими відповідач має виконати визначені дії або навпаки утриматись від них

З-поміж судових рішень виділяють групу, для виконання яких боржник зобов’язаний виконати конкретну дію на користь стягувача. До них же відносяться випадки, коли боржник зобов’язаний не вчинювати дії, які будуть перешкоджати виконанню ухвали судової інстанції. В якості прикладу таких справ можна навести наступні: поновлення на робочому місці, нарахування надбавки до заробітної плати, виселення з помешкання, надання часу для спілкування з дитиною і т.д.

При виконання подібних рішень державний чи приватний виконавець діє наступним чином:

1. Перевіряє чи виконав боржник покладені на нього обов’язки на наступний день, після завершення строку, що був наданий судом. Якщо в рішенні вказана норма про негайне виконання, то перевірка здійснюється не пізніше як на третій робочий день з початку провадження. При успішній перевірці складається акт та виноситься постанова в якій зазначається закінчення виконавчого провадження.
2. Якщо в результаті перевірки встановлено, що боржник проігнорував рішення суду і не виконав визначених дій, то у відношенні нього застосовується адміністративне покарання у вигляді штрафу. Виконавець надає додатковий час для самостійного виконання рішення, що становить 10 робочих днів, а також попереджає про можливу кримінальну відповідальність за ігнорування судового рішення.
3. Після завершення додаткового строку виконується ще одна перевірка. Якщо за її результатом виявиться, що боржник не виконав свого обов’язку, то  направляється офіційне повідомлення до поліції або прокуратури. Після цього виконавець приймає міри для виконання судового рішення без участі боржника.
4. У випадку, коли завершити провадження без дій боржника не видається можливим, тоді виконавець змушений винести постанову про його завершення. Він вказує причину цих дій та повертає направляє справу до відповідних органів.

Особливості таких стягнень

Головна особливість, що відрізняє такі провадження, полягає в тому, що у ряді випадків відсутня можливість використовувати міри примусового впливу, такі як арешт майна чи звернення стягнення на доходи. Тому для них в законодавстві України передбачено особливий строк виконання, який дорівнює десяти дням. Він застосовується у тому випадку, коли суд не визначив точного строку виконання рішення. Виконавець зобов’язаний дотримуватись строку, вказаного в судовій ухвалі, а якщо його нема, керуватись положеннями відповідної нормативно-правової бази.

У разі застосування постанови про примусове виселення, за умови її проведення за відсутності відповідача, виконавець має право вилучити його майно і передати на зберігання відповідним службам на строк до двох місяців. У цьому разі арешт на майно боржника не накладається. Якщо майно не буде витребувано до закінчення строку зберігання, то всі речі будуть реалізовані на аукціоні. З отриманої суми будуть вирахувані операційні витрати, кошти, що залишаються передаються боржнику. Майно, яке не було витребувано власником і не було продане на аукціоні, визнається безхазяйним і у відношенні до нього застосовується передбачені законом міри.

Якщо при виселенні боржнику зобов’язані надати альтернативне житло, то виконавець направляє відповідне повідомлення органу, що зобов’язаний за рішенням суду надати таке місце проживання з повідомленням про строки виконання рішення. При порушенні вимоги про надання альтернативного житла, виконавець складає відповідний акт і звертається до суду, який має прийняти рішення у зв’язку з новими обставинами. На час розгляду справи, інші виконавчі дії за даним провадженням тимчасово призупиняються.